Консультаціія  для  батьків: "Як виховати патріота в сім'ї"

У наш час – час високих технологій, тема виховання людини-патріота дуже актуальна. Слід розуміти, що важливо виховувати людину, майбутнього громадянина, який буде любити Україну, відчувати себе її частиною.

Останнім часом світ відкриває кордони. Чимало українців покинули свої рідні місця у пошуках кращої долі. Українці вчаться, працюють в інших країнах, піднімають економіку інших держав.

 З давніх давен українці мали талант, енергійну вдачу, терпимість до інших націй, свободолюбивість, кмітливість. На жаль, всі ці якості працють не на користь України. А вже їхні діти ніколи не стануть українцями.

За довгі роки важкої історії ми розгубили багато цінного, всього того, що нас ідентифікує як націю – неповторну, своєрідну.   Націю, як і людину, можуть зробити сильною, цілеспрямованою, здатною долати труднощі, перешкоди великі виклики життя.

Т. Г. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, В. О. Сухомлинський – це одні з багатьох українців, які безмежно любили Батьківщину. Підкреслювали у своїх працях про необхідність виховання у людей любові рідного краю. Це почуття не зароджується саме, його потрібно плекати як паросток, щоб він перетворився на гарну квітку.

Робота по вихованню патріотичних почуттів не закінчується ніколи.

Коли дитина народжується, то перше, що вона чує – мамин голос рідною мовою, спів колискової, відчуває любов, ласку. Родина вчить жити, любити, робить людину людиною. Тому саме на батьків покладається великий обов'язок  – навчити бути щасливими на своїй землі, щоб не їхали, не шукали кращої долі в інших світах. 

Неоціненне значення і актуальність мають слова: "Українець не той, у кого предкі були українцями, а той, у кого діти будуть українцями!"

Як виховати людину-патріота? Це нелегке завдання, але його можливо і потрібно вирішувати нам, дорослим. Це наші діти, якщо ми не донесемо їм наші ідеї, їм донесуть ідеї інші. 

Тому, перш за все:

1. Щоб виховати у дитині любов до Батьківщини, потрібно самим дорослим розуміти важливість цих почуттів у себе, розуміти, що Ви проживаєте на Україні, тут у Вас дім, тут живуть Ваші батьки, колись жили діди, прадіди, як це не банально звучить, але такий крок допоможе зрозуміти, хто Ви. Виявляйте любов до дітей, говоріть, як Ви їх любите, давайте можливість любити Вас. Заохочуйте до любові, поваги до бабусь, дідусів, інших родичів, бо щоб навчити любити країну, потрібно навчити любити рідних.

2. Не налаштовуватися на погане. Адже також будуть думати і Ваші діти. Вони все чують, бачать, розуміють, попри свій малий вік. Батьки повинні говорити між собою про хороші зміни на Україні, а про негаразди говорити, як тимчасове явище, яке буває, як дощ, буревій, які все одно колись скінчаться, слід допомагати ставати дітям оптимістами.

3. Говоріть при дітях про героїчне минуле України у доступній віку формі (звичайно, розуміння і усвідомлення себе, як частинки української нації починається більше з середнього дошкільного віку), нехай вони розуміють, які мужні, сильні, спритні, сміливі були козаки, як українці воювали у війні, працювали на заводах, сіяли хліб, лікували поранених, ховали пригноблених, допомагали іншим. Не потрібно думати, що діти не зрозуміють. Діти люблять, коли з ними говорять по-дорослому, якщо щось і не зрозуміють, вони перепитають, а що не перепитають, то зрозуміють згодом. Діти повинні розуміти, що живуть у державі, яка має героїчне минуле, попри всі негаразди, вистояла, йде своїм шляхом.

4. Вкрай важливо, щоб героїчне минуле перепліталося з теперішнім. Дитині цікаво дізнатися не тільки про війну на Донбасі, про воїнів, волонтерів, добровольців, а і про звичайних людей, які чесно працюють, якісно виконують свою роботу, пиклуються про інших, виявляють повагу, цікавляться, що є нового у світі, намагаються змінити світ на краще.

5. Діти дуже полюбляють подорожі, екскурсії, походи, спостереження, все, що дає їм нові враження. Тому батькам слід скористатися такою нагодою. Це може бути звичайна прогулянка рідним містом. Можна показати старе місто, розказати, які князі воювали з кочівниками, які шановані люди міста будували церкви, звернути увагу дітей на особливості архітектурних споруд, порівняти с сучасними будинками. Звертайте увагу на красу природи, розповідайте про рослини, тварин, зв'язок усього живого, наголошуйте на збереженні природи, про те, що в ній немає нічого зайвого, непотрібного. Заохочуйте до праці в природі, працюйте разом, що дасть можливість згуртувати родину.

6. Розповісти дітям про фабрики, заводи, магазини, театр, площу, парки, пам'ятники, головну вулицю, інші вулиці, на честь кого вони названі і чому.

Спонукайте дітей говорити, порівнювати, міркувати. Підводьте до висловлювання про те, що подобається, що – ні, чим міста відрізняються між собою. Вдома повинні бути державні символи України: Герб, Прапор, запис Гімну. Потрібно наголосити, що важливо з повагою ставитися до них, під час звучання гімну – стояти, можна співати.

7. Відвідати з дітьми столицю України – Київ, показати найголовніші пам'ятки старовини, сучасності, розповісти легенду про утворення Київа, його сторінки історії, розповідайте про державні інституції: повноваження президента.

8. Показати з інтернету, провести єкскурсію в музей народного мистецтва, побуту українців. Розповісти про те, як жили українці. Розповісти про наш національний одяг, наголосити на його красі, ошатності, пропонувати вдягати дітям український національний костюм, вдягати самим, про посуд, меблі, хату, подвір'я, колодязь, ярмарок.

9. Постійно пропонувати послухати українські пісні, самим вживати прислів'я, приказки, малі фольклорні жанри (колискові, потішки, загадки, забавлянки), казки, легенди, співати самим, пропагувати серед інших, наголошувати при дітях про красу, мелодійність українських пісень.

10. Відзначайте національні, державні свята, наголошуйте на значенні їх святкування, історію виникнення, традиції святкування. Залучайте до допомоги у приготуванні страв, виготовлення подарунків.

11. Говоріть чистою українською мовою, звертайте увагу на пісні, кінофільми, мультфільми, де герої розмовляють українською мовою, книжки, написані українською мовою.

12. Ведіть розмови про те, що поряд живуть люди інших національностей, які мають інші традиції, звичаї, культуру, інший колір шкіри. Наголошувати на повазі до них, розумінні того, що з ними потрібно дружити, спілкуватися, розповідати про себе щось цікаве, у них дізнаватися про щось нове.

Вся ця робота важка, але дуже важлива. Діти підростуть, стануть виховувати своїх дітей. Українці відчуватимуть гордість, що вони частинка великої нації, вистояли, побороли усі негаразди. У цьому буде наша частка, адже ми, дорослі, донесли до підростаючих наших малюків, що Україна – велика держава!

Нема без кореня рослини, а нас, людей – без Батьківщини!